Чуваки, вы что, вообще понимаете, что такое наркомания? Это не просто любовь к закладкам, оттопыриться и наркоте. Это целый путь, который начинается с того момента, когда ты решаешь послать всех и вся, включая своего начальника, прямо в жопу.
Я помню, как это было. Начиналось всё с моего первого опыта с гидрокодоном. Это была просто закладка, думал я. Но оказалось, что это была дорога в самое сердце мяса. И там меня ждало нечто гораздо большее, чем просто оттопыриться.
Гидрокодон стал моим ежедневным компаньоном. Я оттопыривался каждый день, словно это было самое приятное занятие во всем мире. И чем больше я оттопыривался, тем больше мне хотелось еще и еще. Я стал настоящим наркоманом.
Однажды я понял, что гидрокодон уже не справляется с моей жаждой наркоты. Мне нужно было что-то сильнее, что-то, что оставит меня без сознания, что-то, что будет держать меня в этом мире и не отпускать. Я решил попробовать гирик.
Только представь, как я был рад, когда нашел дилера, который мог мне помочь в этом. Я купил гирик и сразу же решил отдуплиться.
Но это было не то, на что я рассчитывал. Гирик оказался слишком сильным, я просто не смог справиться с его влиянием.
Мне уже не хватало простых закладок и оттопыриваний. Я хотел большего, я хотел чего-то, что может меня полностью утопить в этом мире. И я нашел ответ в мефедроне.
Мефедрон стал моим новым лучшим другом. Я покупал его, не думая о последствиях. Я закладывал его, как будто это было самое важное дело в моей жизни. Я оттопыривался, наслаждаясь каждой секундой этого пути в безумие.
Но каждое удовольствие имеет свою цену, и цена, которую я заплатил за свою наркоманию, была слишком высока. Я потерял все. Я перестал быть тем молодым парнем, который раньше был полон энергии и жизни. Я превратился в тень самого себя, в тень наркомана, который не может остановиться.
И сегодня я понимаю, что это был самый глупый выбор в моей жизни — послать начальника в жопу. Это губительное мясо, которое разрушает все в тебе и вокруг тебя.
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |